Винний бар «Бальтазар» на Бесарабці минулого літа став гучним відкриттям.Черга обліпила вхід у бар з вулиці, а в середині важко було знайти вільне місце у день відкриття.
Співвласник «Бальтазар» Всеволод Трофіменко розповів чим викликан цей ажіотаж і яку роль у цьому зіграв дизайн.
– Всеволод, дякуємо, що ви погодилися поділитися з нами історією дизайну в Бальтазарі. У день свого відкриття Бальтазар зібрав дуже багато людей! Чим ви пояснюєте цей успіх?
– Спершу скажу, що досвід був дуже індивідуальним. Я шукав місце для бургерних з зовсім іншими параметрами, а коли знайшов це приміщення одразу вирішив відкрити ресторан. Нам вийшло це зробити через рік, бо декілька раз змінювалась концепція. Відповідно ми переносили відкриття, і публіка була «розігрітою» постійними згадками про нас у мережі. Цим я і пояснюю успіх закладу. Також там було багато гостей, які знали мого партнера по його попереднім проектам.
– А як будувалась ваша робота з дизайнером? Чи давали ви йому ТЗ або поклалися на його фантазію?
– Політ фантазії має сенс лише коли працюєш з людиною, у якої є смак. Я таку знав – засновниця Rina Lovko Design.
Дивним чином вона сама зі мною зв’язалась, що було для мене вищим знаком. Я одразу запропонував їй зробити дизайн для ресторану, і отримав у відповідь: «Дай ТЗ». Ми легко знайшли спільну мову і робота полилась. Коли був готовий дизайн проєкт з’явився партнер, який вмовив мене змінити концепцію. Тоді з’явилась ідея винного бару.
Технічне завдання було приблизно таким: багато посадкових місць, ніби ми у кафе в Парижі, притуплене світло і якомога менше змінювати саме приміщення. Дизайнер усе зрозуміла і втілила якнайкраще.
Є така річ як авторський нагляд. Не раджу на ньому економити.
Авторський нагляд, який проводить дизайнер, практично звільняє замовника від спілкування з будівниками. А вони народ досвідчений і креативний. Я від нього відмовився, проте від самого початку я взагалі думав, що дизайнер мені потрібен, щоб підібрати меблі та підлогу зробити. Насправді дизайнер потрібен, щоб сидіти на шиї у виконроба та слідкувати за кожною його думкою, і виганяти, як диявола, особливо оригінальні. Дане твердження стосується не всіх виконробів, це мені так пощастило.
– Всеволод, дизайн інтер’єру відповідає за «душу» закладу? Або це просто кількість посадкових столів на певній площі?
– Дизайн інтер’єру це усе. Поїсти можна і вдома, а ось зібратися з друзями хочеться у приємній атмосфері. Тому у гарних ресторанах та барах використовують дорогі матеріали, приємні кольори, форми, а освітлення усе це пов’язує в єдину гармонічну картинку. Таке приміщення не викликає бажання з нього скоріше піти, як це може бути у ресторанах фастфуд. З них клієнта треба скоріше вигнати, щоб він скоріше звільнив місце для наступного.
– Чи можна назвати дизайн інтер’єру продовженням кухні (меню)?
– Кухня вплетена в інтер’єр подачею: посудом, як їжа розкладена на тарілці і як вона поєднується з деталями. Одна з причин відмови від роботи з першим дизайнером була колористика. Коли я побачив візуалізацію – зрозумів, що виправити нічого не вийде. Складалось враження, що знаходишся в ущелині, яку продувають сильні вітри. Ця концепція виявилась для мене чужою.
– Зараз атмосфера бару зовсім інша. Це не ущелина. У дизайні Бальтазар багато речей, які, нібито, принесені з дому. Це фішка, придумана дизайнером або продовження бізнес-ідеї?
– Я хотів відтворити печеру – перше житло людини, в якому наші предки почувалися захищено біля громадського багаття. Приміщення на Бессарабці саме підштовхувало у цей бік: підвал, низькі проходи і арочна стеля, гола цегла з печатками заводу, вже не існує, староруською мовою … там пахло таємницею і історією.Рина (наша дизайнер) змогла внести домашній затишок у стіни з голої цегли за допомогою матеріалів та гри зі світлом. Наприклад, узор на столиках з покриттям зі шпону нагадує візерунок деревини. Кілька крісел і диванів з низькою посадкою хоч і позбавили нас посадкових місць, додали комфорту, а фінальними штрихами в цьому всьому був декор – картини, квіти, вази, середньовічний гобелен, радіола.
Потрібно реалістично ставитися до своїх бажань.
– З вашого досвіду чи вміють дизайнери працювати з бюджетом? І хто повинен встановлювати бюджет, дизайнер або замовник?
– Можу сказати, що потрібно реалістично ставитися до своїх бажань. Коли я вибирав дизайнера, я побачив роботи одного бюро і дуже захотів з ними працювати. Вартість робіт була приблизно однаковою у всіх бюро, і ті хлопці, які мені сподобалися використовували дуже дорогі матеріали і покривали ними кожен сантиметр інтер’єру. Бюджет був захмарним. Тоді я спробував зробити те ж саме з іншим дизайнером і з урізаним бюджетом в три рази, і отримав три місяці витраченого часу і грошей. Бюджет залежить від стилю, а кожен дизайнер працює краще у своєму. Вибирати потрібно той стиль, який вписується у ваш бюджет, а після шукати дизайнера, який добре в цьому стилі працює.
– У нас фінальне дуже важливе питання. Дизайн це витрати або інвестиції?
– Оскільки продажі відбуваються всередині закладу, і відвідувачі будуть хотіти повернутися туди, де їм сподобалося перебувати, то гроші, вкладені в інтер’єр – це інвестиції. Це як маркетинг, за який платять один раз, а використовують роками. Дизайн – не менш важлива складова в ресторані ніж кухня або персонал.
Фото взяті зі сторінки facebook.com/pg/balthazar.wine
